Дякую, або останнє фото на згадку!

   Життя таке цікаве: як особисте, так і професійне. Оскільки блог пов'язаний з професією, то пишу про професійне. Адже бувають моменти, коли хочеться написати...

    Моя мрія стати вчителем здійснилася в далекому 2002 році. Я дууууже люблю свою роботу, тому весь час намагалась працювати віддано, самовдосконалюватись, професійно зростати, допомагати і учням, і колегам, виконувати додаткову роботу. І от ця додаткова робота дала мені можливість збагачуватись іншими знаннями, виходити на інший рівень. Але головними за всі ці еннадцять😀 років для мене були - люди. Люди, з якими мене зводила доля у певних професійних етапах, відігравали велику роль у моєму житті. Перше, що вони робили - це вчили мене, допомагали, підтримували, давали настанови, часом критикували (але це було добре), цінували. З ними я росла, вдосконалювалась, вчилась, формувалась.  Працюючи в різні роки в таборі при Нижньобистрівській школі-інтернаті, Малій академії наук (7 років), головою РМО вчителів математики Хустського району (з 2012 року) та методистом РМК відділу освіти (з 2017 року), я отримала неймовірний досвід, співпрацювала з багатьма людьми. 

2020 рік був поганим, бо у вічність відійшли одразу троє моїх керівників - людей, які виховали мене як вчителя і освітянина, які завжди мене любили, цінували, підтримували і вірили в мене, були гідним прикладом в усьому. Це - Станкович І. М., Петечук І. В. та Голуб М. І.😢

А сьогодні останній робочий день у РМК. У зв'язку з децентралізацією він ліквідований, тому трохи сумно. Я дякую Пригара О. М. за прекрасні роки роботи. 

З децентралізацією припинило свою діяльність і РМО вчителів математики. Дорогі колеги, щиро дякую і вам за гарні роки, спільні семінари, зустрічі, підтримку, теплі слова. Завжди буду згадувати ваші відкриті уроки, завдяки яким ми знайомились зі школою, заводили нові знайомства, вчились, вчились, вчились. Окремі слова подяки активу РМО вчителів математики (Лужецькій К. Б., Попович М. Ю., Рогалевич Л. С. та іншим). Ви супер! Було класно!👍

Отаке воно професійне життя математика - ніби синусоїда (чи косинусоїда😏😁). Але сприймайте цей допис не як кінець всьому, а навпаки - як старт чомусь новому. Адже інколи потрібно втратити, щоб здобути, завершити, щоб почати, впасти, щоб піднятися. І я оптиміст. Вірю, що попереду ще найцікавіше. Все буде добре👌

Р.S. Колеги, не дивлячись хто в якій громаді, ми разом, ми телефонуємо одні одним, зустрічаємось, консультуємось. І на прохання багатьох колег блог я не закриваю (і не планувала😊😉). 

😘💗💗💗Марина Шеверя

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

                                                         Ліна Костенко